Уперше назва «Волинь» для позначення території між Західним Бугом і Прип’яттю зустрічається в літописі «Повість минулих літ» під 1077 р.; цим роком також датовано першу згадку про плем’я «волинян», що проживало на цій території. З кінця X ст. в літописних джерелах Волинь відома під назвами «Волинська земля» та «Волинське князівство».

Перші люди на території сучасної Волинської області з’явилися приблизно 100 тис. років тому в період давньої кам’яної доби (середній палеоліт). Найдавніші стоянки перших людей досліджені біля с. Любязь.

Поселення періоду неоліту відомі в Рованцях, Голишеві, Гіркій Полонці, Воютині, Коршівці, Розничах, Рокинях, Торчині, Хорохорині, Ратнові, Новоставі, Литовежі та інших населених пунктах.

У V–IV тис. до н. е. на території України поширилася трипільська культура. На Волині перші групи трипільців з’явилися на пізньому етапі розвитку цієї культури – на початку ІІІ тис. до н.е. Найбільш відомою пам’яткою трипільської культури на Волині є поселення поблизу с. Голишів.

У II–IV ст. територія Волині зазнала навали германських племен готів, які просувалися на південь. Археологи ототожнюють їх з носіями вельбарської культури. Поселення та могильники відомі в селах Боратин і Баїв Луцького району.

У перші століття нашої ери в Європі вперше з’явилися слов’янські племена. У середині I тис. н. е. частина слов’ян створила так званий Дулібський племінний союз – перше протодержавне утворення на території Волині. Найвідомішою пам’яткою ранніх слов’ян на Волині є Зимненське городище VI–VII ст.

З Х ст. територія Волині входила до складу однієї з найбільших середньовічних держав Європи – Київської Русі. Це дало поштовх розвитку міст, торгівлі та господарства краю. У 988 р. було засновано місто Володимир, а в 1085 р. вперше в літописі згадується Лучеськ (Луцьк).

У XII cт. Київська Русь розпалася на ряд незалежних князівств. Найбільш могутніми у її південно-західній частині були Волинське та Галицьке князівства. У 1199 р. князь Роман Мстиславович об’єднав їх в одну державу – Волинсько-Галицьке князівство. Першою столицею держави стало місто Володимир.

У 1340 році до влади на Волині прийшов Любарт, син Великого князя Литовського Гедиміна, будучи на той час одруженим з княжною Бушею з династії Романовичів, шлюб з якою дозволив йому претендувати на князівський престол. У 1349 р. Литовський князь Любарт Гедимінович переніс столицю Волинської держави до Луцька. Саме в цей час розпочалося будівництво Луцького замку.

Наступник Любарта – Вітовт, розбудовував Луцький замок та зробив його своєю резиденцією. За часів його князювання до Луцька для постійного мешкання було запрошено караїмів, що справило поштовх до розвитку ремесел, торгівлі та культури.

Знаковою подією у політичному житті Волині під час князювання Вітовта був з’їзд європейських монархів 1429 року у м. Луцьку – масштабна дипломатична зустріч, на якій обговорювали важливі питання політичного, економічного, військового та релігійного життя тогочасної Європи.

До другої половини XVI ст. волинські землі були під владою Литовського князівства.

У 1569 р., після підписання Люблінської унії, Велике князівство Литовське й Польське королівство об’єдналися у Річ Посполиту. Внаслідок цього Волинь перейшла під владу Речі Посполитої.

На противагу католицькій культурі у 1617 р. було створене Луцьке Хрестовоздвиженське братство, яке відіграло важливу роль у релігійному, політичному й культурному житті України. Видатними діячами братства були митрополит Київський Петро Могила, гетьман Іван Виговський, іконописець Йов Кондзелевич, меценатка, громадська діячка Галшка Гулевичівна, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний

У 1795 р., в результаті третього поділу Польщі між Росією, Пруссією та Австрією, територія Волині відійшла під владу Російської імперії. Волинь стала ареною воєнних дій під час франко-російської війни 1812 р.

З початком 1 серпня 1914 р. Першої світової війни значна кількість волинян була мобілізована до російської армії. Внаслідок бойових дій в 1915 р. західні повіти губернії, включно із Луцьком, були окуповані німецькими та австро-угорськими військами. У результаті Луцького прориву 1916 р. частково окуповані території повернулись під владу Російської імперії, однак Володимир-Волинський і Ковельський повіти Волинської губернії залишились під владою Австро-Угорщини та були включені до так званого Волинського округу з центром у Володимирі-Волинському.

Після проголошення 22 січня 1918 р. незалежності Української Народної Республіки Волинь увійшла до складу нової держави. Однак, внаслідок підписання 18 березня 1921 р. Ризького мирного договору більша частина західноукраїнських земель увійшла до складу Другої Речі Посполитої. Так постало Волинське воєводство із центром у Луцьку.

З Волинню історія пов’язує ряд видатних постатей того періоду, таких, як Леся Українка, Модест Левицький, Агатангел Кримський, В’ячеслав Липинський, Ігор Стравінський, Михайло Кравчук, Олексій Алмазов та інші.

Після німецько-радянських домовленостей, зокрема, підписання договору про ненапад, 1 вересня 1939 р. гітлерівська Німеччина напала на Польщу. Світ вступив у Другу світову війну. У вересні 1939 року червона армія зайняла Волинь. Відтак західноукраїнські землі були включені до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).

4 грудня 1939 р. Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) прийняла Указ про утворення Волинської області у складі УРСР.

22 червня 1941 р. ІІІ Рейх напав на СРСР. Територія Волині була окупована німецькими військами. Проти німецької окупації розгортають боротьбу різні течії руху опору, які діяли на Волині: Організація українських націоналістів (ОУН), Українська повстанська армія (УПА), радянські партизани, члени польського підпілля та військовики Армії Крайової (АК). Окрім німецьких військ представники українського визвольного руху – члени ОУН і вояки УПА, були змушені вести боротьбу з червоними партизанами і АК, які виступали проти постання української незалежної держави.

Навесні 1943 року на Волині, на території, звільненій загонами ОУН і УПА від німецької окупаційної влади і червоних партизанів, була утворена Колківська республіка, яка стала феноменом у боротьбі за самостійну українську державу.

Упродовж лютого – липня 1944 р. на території області тривали бойові дії між радянськими та німецькими військами. Наприкінці липня на території краю була знову встановлена радянська влада.

Український визвольний рух продовжував організовану боротьбу проти радянського тоталітарного режиму на теренах області до середини 1950-х рр.

Волиняни перебували в авангарді подій та процесів, які наближали День Незалежності України. Краяни стали активними учасниками Народного Руху України, підтримали Студентську революцію на граніті 1990 р. Після здобуття державності, волиняни продовжували відстоювати демократичні права і свободи під час Помаранчевої революції 2004 р. та революції Гідності 2013–2014 рр.

З початком у 2014 р. збройної агресії російської федерації волиняни в числі перших стали на захист державного суверенітету і територіальної цілісності України. Широкомаштабне вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 р. ще більше згуртувало український народ, який дає гідну відсіч агресору.