18 травня ми вшановуємо пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу.

У цей день 1944 року радянський тоталітарний режим розпочав насильницьку депортацію кримських татар із їхньої рідної землі – Криму. За три дні понад 190 тисяч людей були вигнані зі своїх домівок, позбавлені права жити на своїй батьківщині. Це був свідомий, спланований злочин проти цілого народу.

І сьогодні цей біль має продовження. Після окупації Криму у 2014 році російська федерація фактично відтворює практики тоталітарного режиму: репресії, переслідування, незаконні призови, тиск на кримських татар, знищення культурної спадщини та системну мілітаризацію суспільства. Це – продовження тієї самої політики. Змінилась лише назва, незмінною залишилась суть цієї кривавої системи.

Сьогодні разом із головою ГО «Кримські татари Волині» Сервером Зейнідіновим, т.в.о. начальника Волинської ОВА Роман Романюк, представники обласної і міської влади та силових структур вшанували пам’ять, поклавши квіти до пам’ятника жертвам політичних репресій.

Особливо прозвучали слова з вірша кримськотатарської поетеси Лілії Буджурової: «Та навіть хто падав, той знав – ми дійдемо, всі разом під рідним зберемося небом».

У цих рядках – голос цілого народу, який пройшов крізь вигнання, але не втратив віри. Попри десятиліття втрат і розпорошеності, ця боротьба триває й сьогодні. І разом із нею незмінною залишається головне – віра у справедливість, у відновлення правди та у вільний Крим і вільну Україну.

Ми пам’ятаємо.