23 січня 2026, 19:52

Слово, яке тримає: у Луцьку відбувся літературно-музичний вечір за участю ветеранів війни

Сьогодні в обласному центрі Волині провели літературно-музичний вечір, що об’єднав ветеранів війни, родини загиблих захисників і захисниць України, фахівців із супроводу ветеранів, митців, молодь та представників влади. Упродовж всього заходу поруч з учасниками був т.в.о. голови Волинської облдержадміністрації Роман Романюк.

Зустріч задумали як своєрідний безпечний простір для розмови про досвід війни, емоційного відновлення та взаємної підтримки. І в колі однодумців саме слово та музика стали способом говорити про пережите.

Ініціатором заходу виступило управління з питань ветеранської політики Волинської ОДА, зокрема його очільниця Віта Прокопчук. Вона поділилась, що ідея вечора народилась із особистого досвіду втрати, пам’яті та потреби говорити з людьми мовою надії.

«Цей захід народився з пам’яті і любові. Я втратила чоловіка у війні, але не втратила голосу. І хочу, щоб ця зустріч стала майданчиком для спілкування і спогадів, віри, пам’яті і сподівань», – відверто говорила із присутніми Віта Прокопчук, задаючи тон усій подальшій розмові.

Вечір, неначе пазл, складався із історій, в яких війна звучала через вірші та пісні. Особливо щемким став момент, коли вірші загиблого захисника Юрія Бойчука прозвучали у виконанні його матері, Марії Іванівни.

«..зійшло свободи сонце, стала незламна Україна. Піднялись голови, що були схилені в пітьмі..»

Юрій, на позивний «Сільмаш» – уродженець Ковеля, військовослужбовець 63-ї бригади ЗСУ, батько двох синів, який тихо писав поезію для себе, дому і Волині. Він загинув у квітні 2023 року на Донеччині. Тепер його слова залишились як пам’ять і незрима присутність.

Музикою наповнив зал ветеран Сергій Поліщук, який виконав повстанську пісню «Повіяв вітер степовий». У перший день повномасштабної війни Сергій Юхимович пішов добровольцем. Навіть між чергуваннями і тривогами музика стала його власним способом тримати внутрішню рівновагу.

Звучала поезія ветерана Богдана Кравчука з Боратина. Шість років він служив у Збройних Силах України, а нині, завершуючи лікування після поранення, планує бути військовим психологом. Бо після війни кожному потрібне слово, що дарує надію.

Його вірші читали побратими Петро Кулик та Олександр Мурашов. Петро, попри важке поранення та ампутацію ноги, згодом втілив свою давню мрію та із протезом піднявся на Говерлу, довівши, що шлях вперед можливий навіть після втрат. «Адже хто не падає – той не встає».

Вагоме місце у програмі зайняв виступ Андрія Ховхуна – захисника з Волині, який провів у російському полоні три з половиною роки. Чоловік писав вірші у пам’яті, щоб не зламатися: «Мам, не хвилюйся я більш не страждаю». Сьогодні Андрій вдома і поділився словом, яке народилося в найтемніші моменти життя.

«..та сяюча іскра, зостатки надії, зачатки любові, прощення, добра,

вона розгориться – повернуться мрії, тоді ж повернуся додому і я..»

Звучала пісня військового з багаторічним досвідом служби Ярослава Находа. А також поезія Івана Маціюка та його мами Валентини Євгенівни, волонтерки і за сумісництвом фахівчині з супроводу ветеранів. Її вірші – це зафіксовані історії війни, побачені очима матері:

«...Прокинувся, оглянувся довкола –

На гілці перелякана пташина...

Не вдома... Повернулись щойно з бою –

Стоїть брудна й розбита вщент машина...

Потер спітнілі в мозолях долоні,–

Відчув тепло батьківської руки,

Стиснув він губи, від сльози солоні,

І запалив ще мокрі цигарки..»

«Я знаю, що мої вірші недосконалі, але усі вони написані серцем», – щедра у своїй щирості пані Валентина.

Підсумовуючи вечір, т.в.о. голови Волинської ОДА Роман Романюк подякував усім учасникам за сміливість говорити відверто.

«Я уважно слухав кожну історію і відчував, наскільки це непросто. І вважаю, що важливо говорити про ветеранів не як про окрему категорію, а як про людей із великою внутрішньою силою, знанням і відповідальністю. Тож завдання влади – бути поруч і підтримувати, через супровід, реабілітацію, спорт, культурні та пам’ятні ініціативи, через відкритий діалог і реальні рішення», – наголосив Роман Романюк.

Додамо, що вірші, прочитані цього вечора, будуть зібрані та видані у спільній ветеранській збірці, щоб ці голоси почули далеко за межами зали.